Порядок встановлення інвалідності

Відповідно до статті 1 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” інвалідність – міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Групи інвалідності

В Україні існують 3 групи інвалідності, які визначають ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров’я.

I група інвалідності. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Першу групу поділяють на підгрупи А та Б.

До підгрупи А належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

До підгрупи Б належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

II група інвалідності. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

  • обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня – здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів або за допомогою інших осіб;
  • обмеження самообслуговування II ступеня – здатність до   самообслуговування з використанням допоміжних засобів або за допомогою інших осіб;
  • обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня – нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
  • обмеження здатності до спілкування II ступеня – здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів або за допомогою інших осіб;
  • обмеження здатності до орієнтації II ступеня – здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
  • обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня – здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

III  група інвалідності. Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

В Україні існує такий термін як “дитина-інвалід”. Такий статус може бути у дитини з народження або у будь-якому віці до 18 років. Підставами для її призначення є такі порушення:

  • Деформації внутрішніх і зовнішніх органів, які є вродженими;
  • Психічні хвороби;
  • ДЦП, інші неврологічні хвороби;
  • Деформації внутрішніх і зовнішніх органів, які є вродженими;
  • Захворювання ендокринних органів;
  • Недуги опорно-рухової системи.

Порядок встановлення інвалідності

Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до Медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) за місцем їх проживання або лікування.

Медико-соціальна експертна комісія – спеціальний заклад в системі охорони здоров’я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

На МСЕК подаються документи, які підтверджують основний діагноз, а саме виписні епікризи зі стаціонарів, виписки з амбулаторної карти  хворого, у кожному конкретному випадку це можуть бути результати спеціальних досліджень; консультативні висновки спеціалістів, Обласного ЛКК; свідоцтво про хворобу ВЛК та інше. На МСЕК представляється  також документ, що засвідчує особу, завірена копія трудової книжки, копія посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС, учасника бойових дій тощо, інформована  добровільна згода хворого на обробку персональних даних.

Перелік необхідних документів:

  • заповнена форма направлення, підписана Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110);
  • паспорт та копія паспорта;
  • медична карта амбулаторного хворого (амбулаторна книжка – форма 025/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110);
  • трудова книжка або її копія, засвідчена у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
  • оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).

Строк розгляду питання

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності,  протягом 7 днів з дня  надходження  документів  на  МСЕК та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії. У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається у триденний строк обласній або центральній міській комісії.

Пiдстави для вiдмови

Зазвичай  відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:

  • недообстеження, недостатність обґрунтування хвороби;
  • відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим неможливо визначити ступінь інвалідності;
  • недостатність діагнозів чи симптомів тощо.

Тобто, якщо хворому було відмовлено в отриманні інвалідності, або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК. Рішення комісії може бути оскаржене шляхом подання адміністративного позову до суду у шестимісячний строк з моменту прийняття МСЕК рішення.

У разі виникнення додаткових питань звертайтеся до сектору «Краснокутське бюро правничої допомоги» яке працює з понеділка по п’ятницю з 08-00 до 17-00, адреса: Харківська область, селище Краснокутськ, вул. Миру, 138 або за телефоном єдиного номеру системи безоплатної правничої допомоги 0­800-213-103