Олексій народився в селі Мирне Харківської області. Свій шлях до знань почав у Мирнянській ЗОШ І-ІІ ступенів. Потім продовжив навчання у Мурафській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив 2014 року.
У 2014 році він вступив до Харківського вищого професійного училища будівництва, де навчався мулярству і штукатурству. Згодом продовжив освіту у Харківському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. У 2017 році вступив до Харківського національного університету будівництва та архітектури, який успішно закінчив у 2024 році, отримавши ступінь магістра.
Потім працював рятувальником у ресторанно-готельному комплексі, а згодом офіціантом у ресторані. Після переїзду до Києва працював менеджером у кафе-кондитерській «Honey», де також залишив теплі спогади про себе.
Футбол – це була справжня пристрасть Олексія, його справа життя.
4 червня 2024 року Олексія мобілізували до Збройних сил України. Наступного дня він потрапив у навчальний центр, де пройшов бойову підготовку. Олексій з позивним «Субота» служив гранатометником у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час бойових операцій на Донеччині проявив мужність і вірність своїм побратимам. Згодом був направлений на завдання у Курську область, де служив у бойовому підрозділі.
26 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання групу, у складі якої був Олексій, засікли ворожі сили. Розпочався артилерійський обстріл. Олексій героїчно прикрив свого побратима, прийнявши на себе удар. На жаль, загинув на місці.
28 вересня 2024 року Олексія поховали в його рідному селі Мирне.
За особисту мужність та героїзм, виявлені під час служби, Олексію було присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня ще за життя, проте нагороду родина отримала вже після його загибелі.
Олексій навіки залишився у серцях рідних – матері Тамари Василівни, батька Григорія Петровича, сестри Інни, друзів, побратимів і всієї української родини, що шанує пам’ять свого Героя!
Вічна пам’ять Олексію!