01.08.1977 – 07.06.2023
Народився Артур у мультинаціональній родині молодих спеціалістів: українки Надії Григорівни (уродженки с. Любівка) та дагестанця Омара Абуулазізовича. Дитинство провів у м. Куп’янськ. Закінчив середню школу у Куп’янську у 1994 році.
Юнак вступив на фізико-технічний факультет Харківського державного університету (нині – Навчально-науковий інститут «Фізико-технічний факультет» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна). Паралельно навчався на військовій кафедрі у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ ім. Крилова
У 2000 р. отримав диплом спеціаліста, здобувши кваліфікацію інженера-фізика за спеціальністю «Радіаційне матеріалознавство»
З квітня 2000 р. Артур Омаров працював молодшим науковим співробітником лабораторії алмазних та алмазоподібних покриттів у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» Національної академії наук України (ХФТІ). Здобув освіту у «Вищій школі менеджменту».
Ще з 2013 року разом зі співробітниками-однодумцями допомагав харківським майданівцям. З 2014 року волонтерив для бійців АТО, займався організацією медичного догляду та протезуванням для поранених воїнів.
Коли почалася повномасштабна війна, Артур з родиною мешкав у селищі П’ятихатки, де розташований інститут, у якому він працював
Оскільки П’ятихатки одними з найперших зазнали бомбардувань, науковець переїхав у село Любівка Краснокутської громади на батьківщину мами, звідки працював дистанційно.
Долучився до лав місцевої тероборони: будував блокпости, чергував на них, патрулював село. Восени 2022 року Артур Омаров, який мав звання лейтенанта, був призваний до лав Збройних сил України.
Служив начальником обслуги відділення приймально-передавальних радіопристроїв радіотехнічної батареї 5 зенітного ракетного дивізіону військової частини А2183. Воював на Бахмутському напрямку. Під час одного з боїв отримав поранення.
Артур помер після тривалого лікування 7 червня 2023 року.
Його поховали на цвинтарі в селі Любівка, на батьківщині мами, де він мешкав до військової служби.
Вічна пам’ять Герою!