17.03.1992- 23.11.2024
Народився Дмитро 17 березня 1992 року у місті Харкові. Коли хлопчикові було кілька років, родина переїхала до села Козіївка, де й минуло його дитинство. Дошкільні роки провів у Козіївському дитячому садочку, а згодом став учнем місцевої школи, яку закінчив у 2009 році. Після школи вступив до Харківського медичного коледжу № 2, де у 2012 році здобув фах зубного техніка.
У 2010 році Дмитро познайомився з Оксаною – дівчиною, яка згодом стала його дружиною.Вони побралися у 2018 році й разом будували своє щасливе життя. У подружжя народилися дві донечки – Дана та Дарья, які стали найбільшим скарбом і гордістю батька. Працював Дмитро за спеціальністю, був відповідальним і сумлінним працівником.
У 2019 році Дмитро підписав контракт із Збройними Силами України. Служив старшим солдатом, мав позивний «Дантист». Виконував обов’язки водія, а згодом – військовослужбовця підрозділу ППО. Під час повномасштабного вторгнення Дмитро служив у місті Дніпро, згодом – у Харкові.
У вересні 2024 року був прикомандирований до іншої бригади, де брав участь у важких боях за Вовчанськ та на Чугуївському напрямку.
23 листопада 2024 року під час штурму наших позицій, що знаходилися всього за три кілометри від ворога, Дмитро Лященко до останнього подиху утримував оборону, прикриваючи побратимів.
Завдяки його мужності вдалося врятувати не одне життя.
Рідні довго сподівалися, що він живий, однак 13 грудня 2024 року офіційно підтвердилося – Дмитро загинув.
Похований Герой у рідному селі Козіївка.
За проявлену мужність та самопожертву нагороджений Комбатанським хрестом та Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Світла пам’ять про Дмитра Лященка житиме в серцях усіх, хто його знав і любив – мами Тетяни Олексіївни, тата Віталія Федоровича, сестри Вікторії, дружини Оксани, донечок Дани і Дар’ї, друзів та побратимів.
Герої не вмирають! Вони залишаються з нами – у пам’яті, у серцях, у кожному вільному подиху нашої землі!