Богдан народився та прожив усе життя у Краснокутську. Був наймолодшим із чотирьох дітей у родині. Перші роки навчання провів у дитсадку №1 Краснокутська. У 2003 році пішов до першого класу Краснокутської гімназії. Після 9 класів продовжив навчання у Краснокутському професійному аграрному ліцеї. Здобув спеціальність зварювальника. Пізніше вивчився на каменяра. Трудовий шлях розпочав трактористом у сільськогосподарському підприємстві. Далі опанував будівельну справу, займався внутрішніми оздоблювальними роботами. Деякий час працював у Києві охоронцем, їздив на заробітки вахтовим методом.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Богдан був удома. Вже у перші дні він приєднався до територіальної оборони с. Козіївка. Але залишатися в тилу він не міг – 8 березня 2022 року добровільно пішов на фронт. Почав свій бойовий шлях у складі 225-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони, захищав рідну Харківщину, згодом брав участь у боях на Луганщині та Донеччині. Під час боїв зазнав контузії, проходив лікування у військовому госпіталі в Харкові. Частково втратив слух на праве вухо, але, попри це, відмовився від списання.
17 лютого 2024 року Богдан загинув під час ворожого обстрілу, виконуючи бойове завдання.
За віданість Україні нагороджений медалями «Учасник бойових дій», «Ветеран війни» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Не дочекалися свого Героя мама, старший брат-військовий, дві сестри, шестеро племінників та кохана дівчина.
Герої не вмирають!