Чотири роки повномасштабної війни

Чотири роки повномасштабної, великої, важкої, визвольної війни.

Війни, яка безжально торкнулася кожного з нас.

1462 дні, сповнені болю і страждань, страшних випробувань, гірких втрат, розпачу й розлук…

1462 дні, що стали випробуванням на міцність для всієї нації.

І водночас – 1462 дні мужності, незламності, самопожертви та героїчного спротиву.

Ці роки навчили нас цінувати прості речі, бо за кожним нашим світанком і за кожним спокійним вечором стоїть подвиг. Щоденний. Невидимий для багатьох. Неймовірно важкий.

Упродовж кожного з цих 1462 днів наші Захисники та Захисниці -на межі людських можливостей -роблять усе, щоб ворог не досяг своєї мети. Вони тримають небо і землю. Вони боронять наші домівки, наші родини, наше право жити на своїй землі. Вони наближають нас до Перемоги -крок за кроком, ціною надлюдських зусиль і, на жаль, найвищої жертви.

Навіки памʼятаймо.

Харківський вокзал.

Перон, переповнений людьми. Діти, які міцно тримають іграшки. Матері, що стримують сльози. Втомлені обличчя, тремтячі руки, мовчазний біль у очах. І водночас – неймовірна єдність, взаємна підтримка, сила, яка народжувалася просто серед хаосу й страху.

Ті кадри назавжди закарбувалися в нашій пам’яті. Як символ болю. Як символ незламності. Як символ того, через що пройшла і продовжує проходити Україна.

Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну. Їхній подвиг навіки вписаний у нашу історію та в наші серця.

Щиро дякуємо вам, мужні українські Воїни, за кожен світанок і за кожен вечір.

Дякуємо за вашу незламність і мужність, за сміливість і стійкість.

Дякуємо за віру, яку ви даруєте нам навіть у найтемніші часи.

Ми пам’ятаємо.

Ми підтримуємо.

Ми вистоїмо.

І обов’язково переможемо.