30.08.226
30 серпня Україна і світ відзначають Міжнародний день зниклих безвісти.
Є дати, які неможливо сприймати просто як дні в календарі, адже за кожною з них стоять людські долі, розбиті родини, материнські сльози та безсонні ночі. Найважче у світі слово сьогодні — невідомість.
Сьогодні наші думки насамперед із родинами зниклих безвісти Захисників — жителів нашої Краснокутської громади. Багатьох із них ми знаємо особисто: з кимось зустрічалися та розмовляли, когось пам’ятаємо зовсім молодим, знаємо їхніх батьків, дружин і дітей. Від цього біль втрати та невизначеності стає ще гострішим.
Це не просто прізвища в офіційних списках. Це наші люди, наші земляки, наші Захисники, на яких удома чекають щодня, щогодини, щохвилини. Ми розуміємо, скільки мужності та сил потрібно рідним, щоб жити між надією і відчаєм, прокидатися з думкою про вісточку та щоразу здригатися від телефонного дзвінка.
Висловлюємо щиру підтримку кожній родині, яка чекає на повернення своїх рідних. Ми поділяємо цей біль і робимо все можливе задля підтримки сімей наших оборонців.
Віримо, що кожна родина нашої громади дочекається свого Захисника. Нехай будуть знайдені всі зниклі безвісти, нехай надія тих, хто чекає, обов’язково справдиться, а двері домівок знову відчиниться для найрідніших людей.
Ми не маємо права забувати жодного імені. Поки родини чекають — громада чекає разом із ними.
Пам’ятаємо. Чекаємо. Віримо.
Повертайтеся живими, наші Герої!