25.05.2026
Сказ – це гостре вірусне захворювання з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.
Сказом частіше хворіють дикі тварини – вовки, лисиці, ведмеді, єноти, барсуки, куниці, білки та інші теплокровні тварини. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.
Зараження людини вірусом сказу відбувається в результаті укусу хворою твариною або при попаданні слини хворої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки.
Ознаки сказу дуже різноманітні. Найбільш характерні – сильне слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і котів сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.
Хвора буйною формою сказу тварина стає агресивною, гризе неїстівні предмети, часто змінює місце знаходження, ховається по кутках, тікає з дому. Голос стає хрипкий або зовсім пропадає. Собака стає дратівливою, відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних тварин чи людей і покусати їх.
Найбільш небезпечна інша форма сказу – тиха. Звичайна поведінка тварини змінюється, вона стає млявою, має пригнічений вигляд, ховається, відмовляється від їжі, іноді стає занадто ласкавою, треться об ноги, набридливо лізе на руки, незважаючи на заперечення господаря, намагається облизати обличчя. Гідрофобія (водобоязнь) відсутня або виражена слабо. Через відсутність типових «буйних» симптомів власники часто не підозрюють сказ, що значно підвищує ризик зараження людини.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі лисиці та вовки. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.
Для профілактики сказу необхідно:
• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• не торкатися диких чи безпритульних тварин;
• стерегтися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.
Обов’язково інформуйте працівників державної служби ветеринарної медицини про незвичайну, нетипову поведінку тварин.
Якщо вас вже вкусила чи подряпала, на перший погляд, здорова тварина, обов’язково якнайшвидше ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хвилин водою з господарським милом, обробіть 70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду, що частково нейтралізують вірус та зверніться до лікаря, адже сказ є небезпечним вірусним захворюванням, яке без надання своєчасної медичної допомоги в 100% випадків закінчується смертю.
Лікування від сказу не існує!!! Пам’ятайте, зволікання може коштувати вам життя!
Для профілактики сказу вакцинувати тварин необхідно щорічно.
На сьогоднішній день щеплення від сказу проводиться фахівцями ветеринарної медицини державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби, а також фахівцями ветеринарної медицини, які здійснюють ліцензовану приватну практику. Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх улюбленців!