21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови – день, коли слово стає більше, ніж просто засобом спілкування. Воно стає пам’яттю. Корінням. Диханням народу.
Рідна мова – це перша колискова, що лунала над нами тихим маминим голосом. Це бабусині казки, татові поради, це шепіт молитви і сміх дитинства. У кожному слові – тепло поколінь, у кожній інтонації – історія.
Велика українська поетеса Ліна Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
Ці слова є глибокою істиною. Бо мова – це не лише граматика і словники. Це наш код, наша внутрішня музика, наш спосіб любити й вболівати. А ще поетеса нагадувала: «Слово – це те, що дає нам змогу бути людьми».
У часи випробувань мова тримає нас разом. Вона об’єднує тих, хто поруч, і тих, хто далеко. Вона звучить у повідомленнях з передової, у піснях, у віршах, у простому «бережи себе». Українська мова сьогодні – це вибір. Свідомий, щоденний, гідний.
І поки звучить рідне слово – живе народ.
З повагою,
Краснокутський селищний голова Ірина КАРАБУТ