5 лютого 2015 року, на засіданні пленарної сесії Верховної Ради України 230 голосами народних депутатів було прийнято Закон України «Про пробацію».
За ці вісім років проведена реформа пенітенціарної системи та пробації та досягнуто значних успіхів на шляху до створення системи реінтеграції, що забезпечуватиме відповідне середовище, щоб особа була готова жити, не вчиняючи правопорушень.
Пробація України поділяється на три види: досудова, наглядова та пенетенціарна.
Законодавцем визначено, що досудова доповідь – це формалізована інформація, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності.
Підставою для складання досудової доповіді є ухвала суду. Представник органу пробації досліджує соціальне оточення обвинуваченого, його психологічну характеристику, аби з’ясувати причини вчинення злочину. Під час підготовки досудової доповіді представник органу пробації з’ясовує кримінальну історію особи, його сімейний стан і відносини у сім’ї, житлові умови, дані про роботу, фінансове положення, спосіб проведення вільного часу, наявність алкогольної або наркотичної залежності, дані про фізичне та психічне здоров’я.
Наглядова пробація — це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів щодо осіб, засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт; осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів.
По суті нагляд полягає в реалізації органом пробації заходів за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом.
Наглядова пробація застосовується до найбільшої частини осіб, які перебувають на обліку уповноважених органів з питань пробації, та на найбільш тривалий період часу.Головною відмінністю наглядової пробації від системи виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, є її соціальна складова. Зокрема, у період наглядової пробації щодо суб’єктів пробації здійснюється не лише нагляд, а й соціально-виховна робота, яка полягає у здійсненні заходів, що проводяться згідно з індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків вчинення ним повторних кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги; сприяння працевлаштуванню; залучення до навчання; участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності; проведення індивідуально-профілактичної роботи.
Найголовнішою метою пробації в Україні – це безпека суспільства, шляхом виправлення засуджених та проведення комплексу заходів з профілактики вчинення ними нових правопорушень.
Одним з ключових напрямків такої роботи є пенітенціарна пробація, яка полягає в допомозі особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі у трудовому та побутовому влаштуванні за обраним нею місцем проживання, влаштування до закладів охорони здоров’я та сприяння в адаптації до життя у суспільстві. Адже для колишніх засуджених «вихід на свободу» є гострою кризовою ситуацією, оскільки за час відбування покарання вони втрачають навички до вільного життя, починають боятися його. Звикаючи під час відбування покарання отримувати все від держави, такі особи не мають можливості для потрібної самореалізації та прояву активності, а звільняючись з установи, не звільняються внутрішньо, звикнувши залежати від керівної адміністративної сили. Також, окрім внутрішніх психологічних факторів, засудженим, що вийшли на волю стає на заваді байдуже навколишнє середовище, а іноді, навіть й відверте неприйняття як самих близьких людей, так і суспільства. Колишні засуджені опиняються наодинці з купою проблем, таких як пошук житла, роботи, навчання та, взагалі, засобів до існування. Тому від того, як швидко та успішно будуть вирішені ці проблеми, й буде залежати ризик вчинення ними нових злочинів, а також адаптація у суспільстві в цілому.
Саме уповноважені органи з питань пробації сприяють засудженим, які готуються до звільнення у визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення, допомагають в працевлаштуванні працездатним особам, залучають до роботи з влаштування до спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших установ (закладів) соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, закладів соціального обслуговування, сприяють в наданні соціальних послуг. Тобто здійснюють комплекс заходів із соціальної підтримки звільнених осіб. А допомогу в цьому надають установи виконання покарань, територіальні органи з питань соціального захисту населення, органи поліції, заклади охорони здоров’я.
Пробація для порушника – це можливість змінитись без ізоляції від суспільства, отримати необхідну підтримку на шляху до змін, зберегти сімейні стосунки, зв’язки у громаді, роботу та житло. Пробація для громади – це убезпечення від вчинення повторного правопорушення шляхом позитивних змін та надання необхідної підтримки Пробація для держави – це зниження злочинності та кількості ув’язнених. Пробація України – це можливості для змін!
З повагою
Начальник Богодухівський районний
відділ № 3 філії Державної установи
«Центр пробації» в Харківській області
Олександр БУЦЬКИЙ