Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Терміни “розумне пристосування” та “універсальний дизайн” вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін “дискримінація за ознакою інвалідності” вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права осіб з інвалідністю та Законі України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (стаття 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”).
У грудні 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, яка передбачає основні міжнародні стандарти забезпечення та захисту прав і свобод цих людей. Мета Конвенції полягає у заохоченні, захисті та забезпеченні повного і рівного користування людьми з інвалідністю усіма правами людини та основоположними свободами, поліпшення умов їх життєдіяльності, зміцненні поваги до них.
Усі члени суспільства мають рівні права у тому числі й особи з інвалідністю, серед таких можна виділити:
- рівність перед законом і в правових можливостях;
- свобода від тортур;
- право на життя, свободу і безпеку особи;
- рівність перед законом без дискримінації;
- право на життя в спільноті;
- свобода пересування і громадянства;
- право на фізичну і психічну недоторканість;
- право на участь в політичному і суспільному житті;
- свобода висловлювання думок і переконань.
Щодо доступності осіб з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участю у всіх аспектах життя, можна говорити про те, що держава повинна вживати належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ці заходи, які включають виявлення й усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема:
- на будинки, дороги, транспорт й інші внутрішні та зовнішні об’єкти, зокрема школи, житлові будинки, медичні установи та робочі місця;
- на інформаційні, комунікаційні та інші служби, зокрема електронні служби та екстрені служби.
Держава також вживає належних заходів для того щоб:
- розробляти мінімальні стандарти й керівні орієнтири, що передбачають доступність об’єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, уводити їх у дію та стежити за їх дотриманням;
- забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об’єкти й послуги, відкриті або такі, що надаються населенню, ураховували всі аспекти доступності для осіб з інвалідністю;
- організовувати для всіх залучених сторін інструктаж з проблем доступності, з якими стикаються особи з інвалідністю;
- оснащувати будинки та інші об’єкти, відкриті для населення, знаками, виконаними абеткою Брайля у формі, що легко читається і є зрозумілою;
- надавати різні види послуг помічників і посередників, зокрема провідників, читців і професійних сурдоперекладачів, для полегшення доступності будинків та інших об’єктів, відкритих для населення;
- розвивати інші належні форми надання особам з інвалідністю допомоги та підтримки, що забезпечують їм доступ до інформації;
- заохочувати доступ осіб з інвалідністю до нових інформаційно- комунікаційних технологій і систем, зокрема Інтернету;
- заохочувати проектування, розробку, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій і систем так, щоб доступність таких технологій і систем досягалася за мінімальних витрат.
Правовий статус особи з інвалідністю характеризується тим, що як громадянин держави така особа володіє всією повнотою конституційних прав, свобод і обов’язків, тобто, володіє загальним правовим статусом; з іншого боку, як особа, яка мас певні вади здоров’я, вона наділена додатковими правами та пільгами, або на неї покладені додаткові обмеженнями, тобто, має спеціальний правовий статус.
Для осіб з інвалідністю передбачається регулярне санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення спецавтомобілями, безплатні або за пільговими цінами ліки, а також чимало пільг щодо побутового, торгового, медичного, транспортного обслуговування, працевлаштування.
Питання щодо дотримання нашою державою міжнародних стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людей з інвалідністю, їх повної інтеграції у суспільство, є пріоритетним.
Матеріали взяті : https://pravokator.club/
У разі якщо Ви маєте додаткові питання по цій статті чи ваші права порушують, або Ви потребуєте допомоги в судах, і не маєте грошей на адвоката – звертайтеся до сектору «Краснокутське бюро правової допомоги» Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по п’ятницю з 08-00 до 17-00, за адресою: смт. Краснокутськ, вул. Миру, 138. тел. (05756) 3-26-50.